БУ́ХАННЯ, я, с. Дія за знач. бу́хати 1, 2 і звуки, утворювані цією дією. В урочистій тиші чулось лиш бухання моря (Коцюб., І, 1955, 293).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 267.