БУТО́Н, а, ч. Пуп’янок квітки. Пробиваючи густий настил почорнілих за зиму опалих голок, з’явились перші голубі проліски, тягнучись до сонця своїми опуклими бутонами (Збан., Над Десною, 1951, 33); * У порівн. Вона розцвітала, як бутон на сонці (Ле, Міжгір’я, 1953, 27).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 266.