БУРЯЧИ́ЩЕ, а, с.

1. Збільш. до буря́к. Вирвали буряк! Не буряк, А бурячище (Стельмах, Колосок.., 1959, 86).

2. Поле, з якого зібрані буряки. Зернові культури, посіяні на бурячищі, дають майже такі самі врожаї, як на чорних парах (Колг. Укр., 2, 1954, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 263.