БУРКОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. буркота́ти і звуки, утворювані цією дією. Він висловлював своє вдоволення глухим буркотанням: — А так, так, так! Так йому треба (Фр., IV, 1950, 237); Буркотання голубів.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 259.