БУ́РИ, ів, мн. (одн. бур, а, ч.). Народність у південній Африці, нащадки європейських (головним чином голландських) колоністів. — Скажу тобі по секрету: я вчора був у Трансваалі, хотів битись з бурами (Н.-Лев., IV, 1956, 246); У південній Африці.. є області, населені вихідцями з Голландії, так званими бурами (Нова іст., 1957, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 258.