БУДЯЧО́К, чка́, ч. Зменш. до будя́к. З-під жовтого піску, порослого хирлявим будячком, визирають стовбури житла… (Досв., Гюлле, 1961, 151); * У порівн. Ріс [Омелько] як будячок отой, настовбурчений, завжди. готовий відповісти колючим словом на глузування та на

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 249.