БРЯЗКІТЛИ́ВИЙ, а, е. Який бряжчить або супроводжується брязкотом. Всі шибки у вікнах кабінету.. з огидним брязкотом посипалися на лутки, і чути було, як брязкітливий осип битого скла побіг издовж усього фасаду (Смолич, V, 1959, 779); По якомусь особливому брязкітливому торохтінні Андрій здогадувався, що вози порожні (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 14).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 243.