БРЯЖЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. бряжча́ти і звуки, утворювані цією дією. Почалося наливання чаю в стакани, бряжчання ложечками об посуд (Н.-Лев., III, 1956, 45); Чулися крики, бряжчання зброї (Головко, І, 1957, 72).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 242.