БРУХТ, у, ч. Ламані або придатні тільки для переробки металеві предмети. Від вокзалу починаються кучугури залізного брухту, звисає покручене у вогні залізо (Кучер, Дорога.., 1958, 90).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 242.