БРУ́СТВЕР, а, ч., військ. Земляний насип або кам’я-ие підвищення на зовнішній стороні окопу чи траншеї для прикриття бійців од ворожого вогню. Савченко з автоматом у руці вискочив на бруствер і побіг вперед (Собко, Вогонь.., 1947, 71); Схопив бінокля Гризлов і застиг на кам’яному бруствері окопу (Кучер, Чорноморці, 1956, 276).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 242.