БРУСО́ЧОК, чка, ч. Зменш. до брусо́к 1. Сам він почав стругати брусочки, а мені наказав відпиляти дошку (Збан., Мор. чайка, 1959, 99); Вийняла [мати] брусочок мила.., рушника вишиваного із скрині добула (Кучер, Дорога.., 1958, 132); На шиї — широкий ремінь акордеона, маленькі брусочки клавішів сяють перламутром (Руд., Вітер.., 1958, 422).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 242.