БРУНЬКОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до бру́нька. Чути бруньковий дух од верб понад ставом (Головко, II, 1957, 179).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 241.