БРУНА́ТНИЙ, а, е. Коричневий; темно-жовтий. Оддаль кінський щавель, зруділий на сонці, куривсь брунатним димом (Коцюб., II, 1955, 215); Вона йде по асфальту, і брунатні плоди каштанів поблискують біля її ніг (Собко, Граніт, 1937, 175); Пастушки З брунатними ногами, з торбинками Через плече, махали нам устріч Руками (Рильський, II, 1956, 138).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 241.