БРУДНУВА́ТИЙ, а, е. Злегка, трохи брудний (у 1, 2 знач.). А нижче.. висіли непорушні бруднуваті стіни пилюки, вісники далеких чорних бур (Гончар, Дорога.., 1953, 17).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 241.