БРОНЬОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до бро́ня́. Ховаючи обличчя за охоронними щитами, вони [газозварники], краячи сталь, різаками вирізували броньові плити (Донч., III, 1956, 413); // Покритий бронею. На сувору війну громадянську, як солдата, у шлях бойовий слюсарі трудового Луганська повели паровоз броньовий (Уп., Вітчизна миру, 1951, 125); Вранці в місто.. на повному ходу влетів маленький броньовий автомобіль (Собко, Серце, 1952, 71).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 239.