БРО́НХИ, ів, мн. (одн. БРОНХ, а, ч.). Трубки, які з’єднують дихальне горло (трахею) з легенями і проводять в них повітря. Від нижнього кінця трахеї відходять двома вітами бронхи, поділяючись у легенях на дрібніші гілки та найтонші ходи (Худ. чит.., 1955, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 239.