БРОНЕБІ́ЙКА, и, ж., розм. Гармата або інший вид вогнепальної зброї, снаряди, міни або кулі якої пробивають броню. Внизу під горою загули мотори, вдарили наші бронебійки (Гончар, Новели, 1954, 40).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 238.