БРОВА́ТИЙ, а, е. Який має густі, широкі і т. ін. брови. Поза столом сидить.. сквапний чоловічок.. — сивоусий, пикатий, броватий, очима, як списом, пройма (Вовчок, VI, 1956, 281); Данило Гамалія і був "броватий", чи "бровко", як його дражнили ще у бурсі за те, що в нього були густі чорні брови (Морд., І, 1958, 186).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 238.