БРОВА́РНИК, а, ч., заст.

1. Власник броварні. — Він оженився, здається мені, з донькою якогось багатого броварника? (Коб., І, 1956, 118).

2. Робітник броварні. Серед повстанців [на Україні в XVII ст.] відзначалась найбільш гноблена частина селян і міська біднота, так звані робітні люди: будники, гуральники, броварники, пастухи (Іст. УРСР, І, 1953, 223).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 237.