БРИ́ДИТИСЯ, джуся, дишся, недок., ким, чим. Відчувати огиду до кого-, чого-небудь. Бридиться, як кіт салом (Номис, 1864, № 5010); І як доказати, що він, панич, не похваляє батькового вчинку, бридиться ним? (Фр., III, 1950, 281).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 234.