БРИГАДИ́РІВ, ова, ове. Належний бригадирові. Ще раз оглянув бригадирову постать (Мик., І, 1957, 205); Неясна, несформульована думка з’явилася на мить у бригадировій голові (Донч., І, 1956, 479).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 234.