БРЕНЬКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і БРЕНЬКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. Підсил. до бре́нькати 1. Веретено бренькотіло (Сл. Гр.); По полях, куди оком кинеш, блищали серпи, бренькотіли коси, розлягалися співи (Фр., II, 1950, 183).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 232.