БРЕ́ЗКНУТИ, ну, неш, недок. Ставати хворобливо товстим, брезклим; набрякати. Дзеркало показало йому людину з явним натяком на друге підборіддя.. Тіло вже почало брезкнути (Шовк., Інженери, 1956, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 232.