БРА́ШПИЛЬ, я, ч., спец. Лебідка, встановлена на носі корабля для підіймання якоря. Брашпиль давно потребував ремонту, а механік не звертав на це ніякої уваги (Донч., II, 1956, 82).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 232.