БРАТОЛЮ́БНИЙ, а, е, заст. Який проявляє до людей таку любов, як до братів. [Калеб:] Учитель наш, ти знаєш, братолюбний (Л. Укр., III, 1952, 69); // Який виражає таку любов. Заспівають гуртом братолюбний псалом, В спільній праці зміцнять свої руки (Стар., Поет. тв., 1958, 111).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 231.