БРАТКО́, а́, ч., фам. Те саме, що брат 1. — Он той братко припас задля його таку важну штуку, що й не здивує (Мирний, II, 1954, 296).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 231.