БРА́ТИК, а, ч. Зменш.-пестл. до брат 1. Як приїхав братик Та до сестриці в гості. Та поставив кониченька Та на довгім помості (Укр.. лір. пісні, 1958, 441); Ані братика я. Ні сестрички не знала. Меж чужими зросла, І зросла — не кохалась (Шевч., II, 1963, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 230.