БРА́ТЕЦЬ, тця, ч., перев. у кличній формі мн.: бра́тці, бра́тця. Пестл. до брат 1, 2. — А хто, братця, Співа про Богдана? (Шевч., І, 1951, 305); — Ой, братці, пече! — скрикнув Олекса (Коцюб., II, 1955, 114).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 228.