БРАТА́НИЦЯ, і, ж., діал. Племінниця по братові, небога. Сказав він таке, що у Львові живе його братаниці сестра за кондуктором (Мак., Вибр., 1954, 89).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 227.