БРА́ВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. бра́вий. Обличчя бабські, без борід, ні бравості у них [якутів-дикунів], ні зросту (Л. Укр., І, 1951, 404); Старий солдат, батько й досі — ще з японської — зберіг унтерську бравість (Гончар, Таврія.., 1957, 303).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 225.