БОЯЗЛИ́ВО, рідко. Присл. до боязли́вий. Намагався [лікар] боязливо уникати подій, які "хвилюють серце" (Ле, Міжгір’я, 1953, 414).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 224.