БОРТЬ, і, ж. і я, ч., заст. Найпростіший вулик — видовбана колода, яку навішують на дерево, або дупло в дереві, де живуть бджоли. Люди з долини навісили борті — такі колоди для бджіл (Ів., Ліс. казки, 1954, 74); * У порівн. Мов розворушений борть з бджолами, гуде сьогодні дворище княжого города (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 25).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 222.