БОНАПАРТИ́ЗМ, у, ч. Одна з форм диктатури великої буржуазії в революційній обстановці, коли контрреволюційний уряд, спираючись на вояччину, намагається видати себе за надпартійну владу Бонапартизм є лавірування монархії, що втратила свою стару, патріархальну або феодальну, просту і суцільну, опору… (Ленін, 15, 1949, 233).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 216.