БОЛІ́ННЯ, я, с.
1. Стан за знач. болі́ти2; муки, страждання. Він разом з ним жив, він вкупі з ним ділив і радощі й боління (Стар., Облога.., 1961, 41); Прости мені усі боління. Що я в житті тобі завдав (Мас., Сорок.., 1957, 240); Всі боління переборюйте й вагання. Хай живе святе горіння й братнє поміж нас єднання! (Тич., II, 1957, 240).
2. розм., рідко. Стан за знач. болі́ти3. Геть боління!.. Я дужий віднині (Граб., І, 1959, 264).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 214.