БОЛІ́ЛЬНИК, а, ч., розм. Завзятий любитель спортивних змагань, що пильно стежить за їх проходженням, уболіваючи за успіх однієї з команд; уболівальник. Іван Ярош з вихрастим хлопчиною грають у шахи. Болільники уважно стежать за їх грою (Головко, І, 1957, 395); Матч [футбольний] закінчився перемогою господарів поля, і болільники розходились у піднесеному настрої (Збан., Курил. о-ви, 1963, 261).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 214.