БО́ЛЯЧЕ́. Присл. до боля́чий. Лід лопухом у ямці Жук сидів І сам собі тихесенько гудів… Що дуже сонечко і світить, і пече: І гаряче, і боляче (Гл., Вибр., 1951, 146); Тверді міцні пальчики боляче стиснули мою руку (Л. Укр., III, 1952, 683); Маковей почув, що за спиною в нього.. боляче б’ється автомат (Гончар, І, 1954, 51); Золоті мрії! Не буду вас згадувати, боляче роз’ятряти й так наболілеє серце (Коцюб., І, 1955, 466); // у знач. присудк. сл. Знову Зінька лишилася вдома, і так часом їй боляче, так тоскно буває на душі, що хочеться рвати на собі волосся (Шиян, Баланда, 1957, 9).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 215.