БОКОВИ́Й, а́, е́. Який міститься збоку; спрямований убік; бічний. Хто смирніший.., боковою улицею обійде (Мирний, IV, 1955, 352); Іван.. повернув на бокову доріжку (Фр., III, 1950, 172); З бокової кишені [видно] кінчик рожевої хустки (Коцюб., II, 1955, 411); З бокових дверей увійшов командуючий військовою округою (Кучер, Чорноморці, 1956, 80).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 213.