БОЖНИЧО́К, чка́, ч., заст. Зменш. до божни́к. З божничка виглядали дорогі образи з-за лісу васильків, м’яти (Мирний, II, 1954, 250).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 212.