БОЖЕСТВИ́ТИ, влю́, ви́ш; мн. божествля́ть; недок. перех. заст. Відчувати до когось надзвичайну любов, шанувати когось як бога, схилятися перед ким-небудь. Шевченко, якого вона [Леся Українка] божествила, тільки за ранньої пори її творчості мав на неї безпосередній стилістичний вплив (Рильський, III, 1955, 296).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 211.