БОГОВІДСТУ́ПНИК, а, ч., заст. Той, хто відмовився від релігії, від віри в бога.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 209.