БОВТ, а́, ч. Тичина, жердина з порожнистим потовщенням на кінці — рибальське знаряддя, яким заганяють рибу в сітку Закинули рибалки сітку, одпливли вгору й почали бовтами полохать рибу (Н.-Лев., І, 1956, 60); — Ля, дурень, ще й торкаю її [щуку] бовтом під ніс, а сак на плечах держу (Фр., III, 1950, 333).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 206.