БЛЯША́НИЙ, а, е. Прикм. до бля́ха 1; // Зробл. з бляхи. Бляшана покрівля на домі.. зчорніла (Н.-Лев., І, 1956, 617): У сінях стпя.ла бочка з водою, бляшана коновка й березовий віник (Март., Забобон, 1950, 134); Дзвоником бляшаним біля ганку Дзенькає поштовий тарантас (Бажан, Роки, 1957, 286); * У порівн. Хведір Турпан був високий, сухий, як тарань, чоловік, з.. гострими, наче бляшаними, сірими очима (Григ., Вибр., 1959, 255).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 205.