БЛОЩИ́ЧНИК, а, ч., розм. Місце, приміщення, де є дуже багато блощиць. То хоч вільна ти, а то так і бійся: запруть тебе у той каторжний блощичник або ще й далі завдадуть (Мирний, III, 1954, 385).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 202.