Про УКРЛІТ.ORG

блискунець

БЛИСКУНЕ́ЦЬ, нця́, ч., заст., розм. Каганець, ліхтарик. В хаті маленькою зірочкою світив бляшаний блискунець-каганчик (Вас., II, 1959, 214); Біля комина, запаливши блискунець, стояла злякана Федора (Цюпа, Назустріч.., 1958, 195).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 200.

вгору