БЛЕ́ЙВАС, у, ч., заст. Те саме, що блейве́йс; білила. Щоки, терли [молодиці] манією, А блейвасом і ніс, і лоб (Котл., І, 1952, 140).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 197.