БЛАГОПОЛУ́ЧНО. Присл. до благополу́чний. День пройшов благополучно (Мирний, IV, 1955, 246); Благополучно повертаючись із завдання, вони [розвідники] щоразу приносили для командування цінні відомості (Шиян, Гроза.., 1956, 415); // у знач. присудк. сл. — Я певна, що все буде благополучно (Собко, Справа.., 1959, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 193.