БЛАВА́Т, у, ч.

1. (Centaurea cyanus L.). Волошка. Коло.. хати Зацвіли блавати (Нар. лірика, 1956, 371); Де-не-де видніється.. синє чаруюче око блавату або квітка куколю (Фр., І, 1955, 57); Олена.. поспішає на подвір’я, де біля виполеного блавату, тупцюючи, розкошує корівчина. (Стельмах, Хліб.., 1959, 561); * У порівн. Над нами синь небес, як росяний блават (Рильський, Сад.., 1955, 37).

2. заст. Шовкова тканина блакитного кольору; взагалі шовк; одяг з такої тканини. Має вона сукні, має і блавати (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 191.