Про УКРЛІТ.ORG

бичок

БИЧО́К1, чка́, ч.

1. Зменш. до бик 1. Гості скінчили кабани, з’їли, половини бичка (Н.-Лев., III, 1956, 79); Козаки, розкладали, вогнища, білували бичків та телят (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 399); * У порівн. [Кембль:] Він так собі, як молодий бичок, що не навчився ще в ярмі ходити (Л. Укр., III, 1952, 30).

2. розм. Недокурок цигарки. Пихтять цигарки.. Малеча тягне бичка (Чумак, Черв. заспів, 1956, 144).

3. діал. Лежак па горищі для виходу диму. Хата в його з рундучком і піч не з бовдуром, а так, як у панів, з бичком (Барв., Опов.., 1902, 424).

БИЧО́К2 див. бички́.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 172.

вгору