БИ́ТКА, и, ж.

1. Сільськогосподарське знаряддя для первинної обробки льону і конопель, подібне до тернищ, але з ширшою щілиною для мечика. Дві битки й терниця трахкотять од ранку до ночі (Головко, II, 1957, 24).

2. діал. Варене яйце, яким б’ються навбитки; розбите яйце. У мене є з двадцять биток (Сл. Гр.); — Оцей рудий дідько.. на великдень бере не тільки цілі крашанки, але й битки: він дуже ласий до яєць (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 171.