БИСТРЯ́, і́, ж., розм. Швидка течія; бистрина. Вже вона [Наталя] й далеченько. Червона хустка пішла бистрею; довга коса розпустилась по воді (Вовчок, І, 1955, 101).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 168.